top of page
Видатні Масони України
Масонство НІКОЛИ не було публічною організацією.
Багато архівів втрачено або залишаються закритими.
Іван Котляревський (1769–1838)
Автор «Енеїди», діяч полтавського культурного середовища.
Існують історичні свідчення про його участь у ложевому житті Полтави.
Важливо: Котляревський був частиною інтелектуального середовища, де масонські ідеї — морального вдосконалення, освіти, служіння суспільству — були поширені.
Василь Капніст (1758–1823)
Поет, громадський діяч.
Документально пов’язаний з масонськими колами.
Капніст представляв тип просвітницького дворянина, для якого масонство було простором моральної дисципліни та політичної етики.
.jpg)
Олександр Безбородько (1747–1799)
Державний діяч високого рівня.
Історики вказують на його причетність до масонських структур Російської імперії.
У його колі формувалася мережа освічених дворян, де масонська культура відігравала роль інтелектуальної платформи.
Кирило Розумовський (1728–1803)
Кирило Григорович Розумовський — останній гетьман Лівобережної України,
український аристократ і державний діяч доби Просвітництва.
Історичні джерела фіксують його зв’язки з масонськими колами того часу.
Розумовський підтримував просвітницькі й культурні гуртки, що тісно перепліталися з масонськими мережами не лише в Україні, а й у межах імперського та європейського контекстів.
Його оточення складалося з представників освіченої еліти, для яких масонство було джерелом моральних ідей, філософської рефлексії та культурних імпульсів.
Василь Лукашевич (1783–1866)
Входив i до київської Ложi «Об'єднанi слов'яни», до «Союзу тамплiєрiв Волинi», був керiвником «Малоросiйського таємного товариства», надвiрний радник.
У 1809-26 роках Предводитель дворянства Переяславського повіту. У процесi слiдства над декабристами з'ясувалося, що В. Лукашевич заснував таємне українське товариство, пов'язане з «польськими змовниками».
Дмитро Трощинський (1749–1829)
Український державний діяч , міністр, сенатор і визначний меценат української культури. Один із найвпливовіших уродженців Гетьманщини XVIII–XIX століть, який поєднав державну кар’єру з активною підтримкою національної інтелігенції та мистецтва.
Григорiй Орлик
1702-1759
Син Пилипа Орлика i хрещеник гетьмана Iвана Мазепи Григорій Орлик навчався в Лунденському унiверситетi, багато часу прожив у Швецiї та Саксонiї. Але нарештi оселився у Францiї, де став масоном, отримав титул графа де Лазиски Дентевiль, звання лейтенанта-генерала армiї короля Францiї, генерал-ад'ютанта короля Польщi у вигнаннi Станiслава Лещинського, був членом «Таємного кабiнету» короля Людовика ХV, дипломатом.
Антон Антонович Антонський-Прокопович
1762-1848
Український шляхтич з Прилук, закiнчив Київську академiю i Московський унiверситет, де слухав лекцiї на фiлософському та медичному факультетах, став масоном на початку 80-х років XVIII століття (у 1783 році вже мав ступiнь розенкрейцера). 1784 року разом iз С.Гамалiєю заснував унiверситетську Ложу розенкрейцерiв «Гермес».
Северин Осипович Потоцький
1762- 1829
Граф, попечитель Харкiвського навчального округу й унiверситету. Посвячений у масонство у 19 рокiв, С. Потоцький здобув освіту в університетах Женеви та Лозанни. Був серед обраних «друзів» майбутнього імператора Олександра І, користуючись його особливою довірою.
Масонський лідер, дійсний таємний радник, сенатор, перший опікун Харківського навчального округу. 1803 року С. Потоцький звернувся у Веймар до мiсцевого мiнiстра, поета та масона вищих ступенiв Йоганна Вольфганга Гете з проханням допомогти у формуваннi викладацького складу унiверситету
Григорiй Савович Сковорода
1722-1794
Масонство Григорiя Савовича Сковороди (1722-1794 роки) – видатного українського фiлософа, мiстика, поета, музиканта, якого називали «росiйським Сократом», не встановлене, але i не спростоване. На користь версiї про належнiсть до Ордену свiдчать його твори, пронизанi масонськими iдеями «будiвництва» – вдосконалення людини та суспiльства, пошуками релiгiї «любовi i доброчесностi», «свiтла духу».
Iван Якович Франко
1856-1916
Видатний український поет, прозаїк, драматург, літературний критик, публіцист, перекладач, науковець, мистецтвознавець, етнолог і фольклорист, історик, соціолог, політолог, економіст, філософ, громадський і політичний діяч.
Доктор філософії, доктор габілітований, дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка, почесний доктор Харківського університету.
Винниченко Володимир Кирилович
1880-1951
Прозаїк Генеральний секретар внутрішніх справ Української Народної
Республіки
(14 грудня 1918 року — 10 лютого 1919 року), голова Генерального секретаріату та генеральний секретар внутрішніх справ. Другий очільник Українського Національного Союзу, з 18 вересня 1918 по 14 листопада 1918. Представник делегації Української Центральної Ради у Петрограді.
Симон Васильович Петлюра
1876-1926
деолог українського нацiонального вiдродження, громадський та політичний діяч, будівничий незалежної України у 1917-20 роках, один з лідерів Центральної Ради УНР, Директорії УНР, Головний отаман (главнокомандувач військ УНР).
З ранньої юностi пiшов до українського визвольного руху, став членом Революцiйної української партiї, одним iз лiдерiв української соцiал-демократiї (обраний членом ЦК УСДРП).
Павло Петрович Скоропадський
1873-1945
Нащадкок одного з гетьманiв України XVIII століття, був гетьманом Української держави від 29 квiтня до 14 грудня 1918 року.
Є свідчення про те, що він був Братом в масонських Ложах «Молода Україна», «Андрія Первозванного», «Святого Володимира», «Нарцис».
Михайло Сергійович Грушевський
1866-1934
Ідеолог українського нацiонального вiдродження, «батько» української iсторiї, громадський та політичний діяч. Будівничий незалежної України у 1917-18 роках, Голова Центральної Ради УНР, член-кореспондент ВУАН та АН СРСР, від 1894 року професор кафедри всесвітньої історії Львівського університету.
Разом з Іваном Франком увійшов до Української національно-демократичної партії.
.jpg)
Михайло Петрович Драгоманов
1841-1895
Походив iз слобiдських козакiв. Став масоном швейцарських та iталiйських Лож. Український полiтичний дiяч, публiцист i соцiальний теоретик.
Від 1864 року Драгоманов спiвпрацював iз «Санкт-Петербурзькими вiдомостями», якi редагував масон В. Ф. Корш. Пiсля захисту магiстерської дисертацiї Драгоманов був обраний штатним доцентом Київського унiверситету, згодом поїхав за кордон для продовження наукових студiй.
Тарас Григорович Шевченко
1814-1861
Чи був укр аїнський поет, прозаїк, мислитель, живописець, етнограф, громадський діяч, Національний герой і символ України, член Кирило-Мефодіївського братства учасником однієї з масонських Лож достеменно невідомо. Але факти з біографії його життя: викуп з кріпатства, постійне суспільне та товарстське оточення, говорять на користь беззаперечної приналежності до Ордену.
Григорiй Федорович Квiтка-Основ'яненко
1778-1843
«Пiдозрюваний» у мартинiзмi– один з редакторiв журналу «Український вiсник», класик української лiтератури, згодом – Предводитель харкiвського дворянства i Голова палати кримiнального суду.
Вiдомо, що Г. Квiтка-Основ'яненко був за молодих рокiв настiльки релiгiйно екзальтованим юнаком, що чотири роки провiв у монастирi.
bottom of page